Особливості записів українською мовою у церковних книгах сіл Зняцьово та Червеньово

Abstract

У статті розглянуто фонетико-орфографічні та морфологічні особливості записів у церковних книгах українською мовою, зроблених парафіяльними священниками Церкви Успіння Пресвятої Богородиці сіл Зняцьово та Червеньово (нині – Мукачівського району Закарпатської області) І. Слуком (1844–1855 рр.), Г. Чурговим (1855–1856 рр.), Й. Даниловичем (1856–1880 рр.), С. Греньом (20.04.1920–17.12.1940 рр.), П. Мігалкою (з 01.04.1941 р.), про народження, одруження та смерть у 1850–1859 рр., 1920–1946 рр. З’ясовано, що записи в церковних книгах про народження, одруження та смерть Церкви Успіння Пресвятої Богородиці сіл Зняцьово та Червеньово у 1828–1946 рр. велися різними мовами, спочатку латинською, пізніше – угорською й українською. Зазначено, що в 1850–1859 рр. вживання української мови в церковних книгах Мукачівської греко-католицької єпархії стало можливим, по-перше, через поразку угорців у революції 1848–1849 рр. і, як наслідок, послаблення їх влади, а по-друге, завдяки впровадженню єпископом В. Поповичем руської (української) ділової мови до своєї канцелярії. Після посилення позицій угорської влади на початку 60-х рр. ХІХ ст. записи в церковних книгах вели знову угорською мовою, використання ж української стало можливим тільки з утвердженням на теренах історичного Закарпаття чеської влади, тобто після 1920 р. Зауважено, що записи, зроблені парафіяльними священниками І. Слуком (1844–1855 рр.), Г. Чурговим (1855–1856 рр.), Й. Даниловичем (1856–1880 рр.), С. Греньом (20.04.1920–17.12.1940 рр.), П. Мігалкою (з 01.04.1941 р.), загалом відображають особливості говірки села Зняцьово (нині – Мукачівського району Закарпатської області), однак репрезентація цих особливостей на письмі суттєво відрізняється, що спричинено відсутністю єдиних загальноприйнятих правил, які формують мовну норму, особистими поглядами записувачів на правописне питання, впливом угорської мови на мову місцевого українського населення тощо.