Амбівалентна адресатність художніх текстів для дітей: взаємодія наратора і фокалізатора

Abstract

Наукову розвідку здійснено у річищі наратологічних досліджень художніх текстів для дітей на матеріалі казкового наративу американського письменника Лаймена Френка Баума «Чарівник країни Оз». Дослідження художніх текстів для дітей спрямовані на виявлення їх вікової специфіки, тематики, жанрових особливостей, що конструює уявлення про літературу для дітей у площині факторів, які зумовлюють їх належність саме дитячій читацькій аудиторії. Втім, визначення лінгвістичних маркерів, котрі є магістральними у віднесенні художніх текстів для читачадитини, залишаються на периферії уваги лінгвістів. У дослідженні виявлено, що художні тексти для дітей мають двох адресатів – адресата-дорослого й адресата дитину, і це відбивається у тексті через наративні сутності наратора-дорослого та фокалізатора-дитину. Фокалізатором у досліджуваному казковому наративі постає головний персонаж – дівчинка Дороті, яку циклон переніс із рідного Канзасу до загадкової для неї країни Оз. Виявлені маркери у ключових наративних епізодах казкового наративу маніфестують наївне сприйняття фокалізатором-дитиною навколишнього світу. Такими маркерами постають прикметники queer, strange, дієслова surprise, puzzle, у семантиці яких відбито здивування, недосвідченість, наївність головного персонажа Дороті. Наратором же у тексті постає недієгетичний оповідач, котрий конструюється у тексті та стає його невід’ємною частиною. Наратор постає як «споглядач», усюдисуща та всезнаюча інстанція, здатна проникнути у найпотаємніші думки та бажання персонажів. Саме наратор у тексті обирає епізоди, дає читачу необхідний доступ до знань щодо теперішніх, минулих або майбутніх у межах художнього часу подій. Більшості казкових наративів характерний саме недієгетичний наратор, який не є учасником подій і перебуває поза художнім світом персонажів. Вибудована фабула, логічність викладу подій, динамічний сюжет і прихована іронія засвідчують раціональність наратора, що є характерним для наративного дискурсу дорослого наратора.

The research aims at revealing peculiar narrative features that enable to consider literary text as the narrative for a child-reader. A case study of the research is a fairy narrative “The Wonderful Wizard of Oz”, written by American writer Lyman Frank Baum. There exist a great variety of philological researches, which focus on the age specificity of children’s literature, its genres, functions etc. However, there are only a few scientific researches, which reveal linguistic specificity, which proves that the text is written purposely for a child-reader. It has been proved that literary texts for children have ambivalent addressee, they are addressed both to children and to adults. This ambivalence is realized in the text by means of adult narrator and child-focalizer. We have identified narrative markers that enable to state that a focalizer is the main character Dorothy, a little girl who was carried by the cyclone to the wonderful land of Oz. It is claimed that such narrative markers are adjectives queer, strange and the verbs surprise, puzzle which have in their meaning the semantics of surprise, inexperience, naivety and quite typically manifest a child’s emotions when he / she doesn’t know something, meets something for the first time in his / her life. In the literal sense, the term “narrator” designates the “inner-textual (textually encoded) speech position from which the current narrative discourse originates and from which references to the entities, actions and events that this discourse is about are being made”. We consider that it is narrator who is responsible for the fabula, construing of a dynamic plot, the choice of narrative episodes. It is typical for a fairy narrative to have a global narrator, who is out of the fictional world, who narrates the story, makes it logical and complete. Such rationality is quite typical for an adult narrator, who tells the store, analyzes, and opens the desired for him access to the inner world of the main characters.