Верховенство конституційних норм у національній системі права

Abstract

Монографія є комплексним конституційно-правовим дослідженням верховенства конституційних норм у національній системі права. Обґрунтовано низку концептуальних положень, узагальнень та висновків. Проведено порівняльне дослідження, використовуючи ідеологію мистецтва, щоб наповнити ідеологію права новим змістом. Визначено, що конституційна правотворчість як самостійний інститут є одним із різновидів конституційного процесу. Розмежовано поняття «конституційний процес» та «конституційна процедура». Зроблено спробу у подоланні синкретизму щодо розуміння таких понять як «правотворчість» і «нормотворчість». Обґрунтовано ідеї та пропозиції щодо закріплення на конституційному рівні статусу суб’єкта схвалення змін до конституції конституантою – Установчими Зборами або Конституційною Асамблеєю, але в жодному разі його статус не може зводитись лише як до консультативно-дорадчого органу. Здійснено методологічне дослідження щодо з’ясування юридичної природи актів конституційного судочинства. Виокремлено пропозиції щодо розвитку інституту конституційної скарги з урахуванням світового досвіду. Обґрунтовано пропозиції щодо виокремлення судової аргументації(у судах конституційної та загальної юрисдикції), з притаманними тільки їй особливими ознаками, що не замінюється лише юридичним тлумаченням.