Новелістика Роберта Музіля: діалог літературної традиції й авторське новаторство

Abstract

В статті здійснено спробу проаналізувати мистецьку техніку новелістики австрійського письменника Роберта Музіля крізь призму поєднання літературної традицій в німецькомовній новелістиці та його авторського новаторства. З проекцією на дослідження жанрових ознак новел „Удосконалення кохання”, „Спокуса мовчазної Вероніки”, „Ґріджія”, „Португалка”, „Тонка” зі збірок „Поєднання” й „Три жінки” увагу приділено авторській дефініції відносно теорії модерністської новели, яка описана в есеїстичному нарисі Р. Музіля „Новела як проблема”. Відтак, простежено й виділено шляхи реалізації теоретичних основ літературної традиції австрійської новели в поєднанні з послідовною змістоформальною експериментальністю автора. Зроблено висновок, що дане явище виділяється, не як цілковитий відхід від традиційних розповідних структур німецькомовної новелістики, але своєрідна можливість тестування й аналізу свідомості людини новітнього часу.