Трансплантація анатомічних матеріалів людині: трансформація законодавства

Abstract

Стаття присвячена визначенню та аналізу окремих видозмін інституту трансплантації, що отримали своє вираження на законодавчому рівні внаслідок прийняття Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині», який дещо по-новому регламентує відповідний інститут. Попри прийняття зазначеного нормативно-правового акта, авторами виділяються окремі його недоліки, внаслідок чого пропонуються зміни у законодавство. Визначено, що окреслення поняття «трансплантація», яке міститься у законодавстві, створює передумови для ймовірного розширення учасників трансплантації, оскільки у визначенні міститься згадка виключно про реципієнта та донора. Така обставина свідчить про «гнучкість» нормативних приписів на випадок розвитку медицини щодо розширення можливостей для здійснення трансплантації. Також запропоноване авторське визначення таких понять, як «родинне донорство» та «родинний реципієнт». Здійснено аналіз переваг і недоліків окремих підінститутів, які повинні отримувати своє враження в межах реалізації відносин трансплантації, у тому числі внаслідок прийняття Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині». З’ясовано, що чинне законодавство не містить поняття родинного донорства, що тягне за собою проблеми, пов’язані з колом суб’єктів, яких можна вважати потенційними донорами. З іншого боку, не у кожному випадку можна врахувати критерії імунологічної сумісності та інші показники, необхідні для проведення трансплантації. Акцентовано увагу на тому, що у законодавстві наявна некоректна побудова механізму адміністративного регулювання інституту перехресного донорства, оскільки затвердження Порядку застосування перехресного донорства віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Запропоновано доповнити розділ III Закону України «Про трансплантацію анатомічних матеріалів людині» новими статтями. Досліджено особливості правового регулювання посмертного донорства.