Причини відсутності імені жінки в давньоруській антропонімній формулі

Abstract

Анотація. Специфічні гендерні ролі в суспільстві упродовж тривалої історії супроводжувалися різними спо- собами іменування чоловіків і жінок, однак у численній ономастичній літературі обʼєктом дослідження виступають переважно чоловічі іменування. Мета праці полягає у відтворенні давньої системи іменування східних словʼянок до- монгольського періоду і зʼясуванні причин специфіки жіночої антропоформули. Основними джерелами дослідження обрано літописи, додатковими – графіті та берестяні грамоти, беруться до уваги також екстралінгвальні відомості інших гуманітарних наук. У дослідженні було продемонстровано специфіку ідентифікації східнословʼянських жінок, яка полягала у невживанні її особового імені (відхилення від цього узусу стосувалося дівчат та жінок похилого віку). Дотепер у літературі це явище пояснювалося залежним станом особи. У статті спростовується ця теза і наводяться численні факти (освіта, рівні з чоловіком майнові права, участь у державних справах, регентські функції тощо), які переконують, що жінка в Київській Русі мала достойний правовий статус. Відсутність імені інтерпретуємо як рефлекс табу на жіноче ім’я, що вкладається в систему інших заборон, повʼязаних з язичницьким світоглядом, що впорядковує життя жінки у первісному суспільстві і пояснюються її природними фізіологічними властивостями, незрозумілими для чоловічої частини громади, а через це – уявленнями про те, що жінка дітородного віку якимось чином пов’язана з нечистим світом. Інакшість жінки, безперечно, пов’язана з кров’ю, а відтак – зі страхом смерті. Оскільки особливість жіночої природи виявляється у період статевого дозрівання дівчини, то евфемістична заміна дівочого імені на патронім здається нині цілком імовірною, вона була пов’язана з ритуалом ініціації – входженням в іншу вікову групу. Друга за- міна власної назви була викликана переходом жінки в іншу сім’ю після шлюбу, а складний весільний ритуал, рефлекси якого в різних формах виявляються й дотепер, за своєю структурою відповідав обряду ініціації, в результаті якого жінка діставала іншу власну назву – андронім. Ключові слова: іменування жінки, відсутність імені, патронім, андронім, домонгольський період.

Abstract. Throughout the long history specific gender roles in society have been accompanied by different names for men and women, but in the extensive onomastic literature the object of study is mostly male names. The objective of the work is to recreate the ancient system of female names in Eastern Slavs during the pre-Mongol period and to find out the reasons for the specifics of the female anthropoformula. The key sources of the study include chronicles while additional references cover graffiti and birchbark manuscripts. Extralingual information in other areas of knowledge related to Humanities is also taken into consideration. The study showed the specifics of the identification of East Slavic women featuring the non-use of their personal name (deviation from this rule only applied to girls and elderly women). Until now, in the literature this phenomenon was explained by the dependent state of the person. The article refutes this thesis and presents numerous facts (education, equal property rights with a man, participation in public affairs, regent functions, etc.), which convince that a woman in Kievan Rus had a decent legal status. The absence of the name is interpreted as a taboo on the female name embedded in the system of other prohibitions related to the pagan worldview regulating a woman’s life in primitive society. The taboo is explained by female natural physiological features incomprehensible to the male part of the community which believes a woman of childbearing age is somehow connected to the underworld. The distinction is definitely related to blood, and therefore to the fear of death. Since the peculiarity of the female nature is revealed during the puberty of the girl, the euphemistic replacement of the girl’s name by the patronymic now seems quite probable. It was associated with the ritual of initiation-entering another age group. The second change of the proper name was caused by the woman’s transfer to another family after marriage while the complex wedding ritual still manifested in various forms corresponded by its structure to the rite of initiation as a result of which the woman received another proper name-andronym. Keywords: female name, absence of name, patronymic, andronym, pre-Mongol period.