Запозичені чоловічі та жіночі імена в іменнику Ужгорода ХХ століття

Abstract

Анотація. У статті проаналізовано запозичені чоловічі та жіночі власні особові імена, які потрапили в антро- понімікон ужгородців переважно через посередництво угорської мови, зокрема власне угорські, давньогерманські, німецькі, а також оніми англійського, арабського, італійського, румунського, французького походження. Мета статті – дослідити динаміку функціонування запозичених імен в іменнику́ Ужгорода протягом ХХ століття, з’ясувати їхню кількість, походження, ступінь популярності, частотність та ймовірні причини вживання. Джерельною базою послу- жили матеріали церковних метричних книг Закарпаття 1900–1945 рр. та книги архівного фонду 1945–2000 рр. Визначено, що найбільшу групу чоловічих імен утворюють давньогерманські запозичення (Vilmos, Imre, Ervin, Zsigmond, Leopold, Norbert, Otto, Hugó), жіночих – німецькі й угорські (Elvira, Emma, Irma, Malvina, Ella; Edita, Yolán, Etelka, Aranka). Невелику групу запозичень утворюють так звані східні імена. Вони з’являються в іменнику́ міста з 1960-х років і, зазвичай, вказують на національну належність їхніх носіїв. Наприклад: Джиран, Наргіз, Равшан, Дінара – азербай- джанці, Арутюн, Карен, Тігран, Лусік і Наіра – вірмени, Каміль, Заміра і Зухра – узбеки, Рустам, Рашид – татари, Нана і Натела – грузинки. Аналіз дослідження показав, що динаміка функціонування запозичених жіночих і чоловічих імен дуже схожа. Спостерігається активне використання онімів угорського, німецького, давньогерманського походження в першій по- ловині ХХ ст., що є наслідком довготривалого перебування Закарпаття під Австро-Угорщиною, а також поява нових за- позичень з англійської, італійської, німецької, французької мов та східні запозичення з тюркських – азербайджанської, вірменської, узбецької в другій половині ХХ ст. За кількістю носіїв чоловічі та жіночі запозичені імена не перевищують групу християнських онімів Це свідчить про те, що в минулому столітті, обираючи імена для новонароджених хлопчиків і дівчаток, ужгородці надавали пере- вагу не модним запозиченим, а християнським, канонізованим Православною або Католицькою церквою, залежно від національної та конфесійної належності їхніх батьків. Ключові слова: антропонімікон, власне особове ім’я, етимологія, іменни́к, іменний репертуар, онім, широков- живані імена.