K termínom proprializácia, deapelativizácia a transonymizácia

Abstract

ПРО ТЕРМІНИ ПРОПРІАЛІЗАЦІЯ, ДЕАПЕЛЯТИВІЗАЦІЯ ТА ТРАНСОНІМІЗАЦІЯ Анотація. Автор дослідження зосереджується на деяких базових лінгвістичних концепціях (пропріалізації, апе- лятивизації, депропріалізації та деапелятивізації, онімізації, деонімізації, трансонімізації) та представляє їхні концеп- туальні обмеження. Вихідним пунктом є а) теорія власного імені, згідно з якою онімічний зміст складається з окремих сегментів інформаційно-енциклопедичного характеру та оформлення; б) визначення апелятивів та пропріативів як іменників певних лексико-граматичних груп. Представляючи визначення термінів у лінгвістиці, необхідно гармонізу- вати термінологію процесів в апелятивній та пропріальній сфері мови. Процеси, які відбуваються аналогічно в обох підсистемах, не потребують термінологічного розрізнення, але, з іншого боку, необхідно конкретизувати, зокрема, перехід з однієї підсистеми в іншу, до чого прагне ономастика. Терміни онімізація, деонімізація, трансонімізація перебувають у взаємодоповнювальних відносинах, якщо від- правною точкою є передавання форм і водночас наявне формальне співвіднесення обох полюсів ономасіологічного процесу. Якщо форма мотивації змінюється, – це не перехід / перенесення оніма на інший рівень, а явище словотво- рення в онімічній системі. Якщо мотиватором формально похідного пропріума є інший пропріум, ми можемо гово- рити про (транс) онімічне утворення. Про трансонімізацію також слід говорити у разі перенесення на найменування нового унікального явища в межах одного онімічного підкласу, від одного унікального об’єкта до іншого. Якщо між мотивувальним і мотивованим пропріумом існує чіткий зв’язок та спільна онімічна сема, ми вважаємо таке явище в трансонімізації онімічною полісемією. Словацька ономастична термінологія знаходиться в процесі порівняння та узгодження зі слов’янською та між- народною ономастичною термінологією. Словацька ономастична теорія перебуває також під впливом інтернаціоналізації, але вона зберігає внутрішню усталену функціональну еквівалентність, яку, однак, треба перевіряти, на що спрямоване наше дослідження. Ключові сл

TOWARDS PROPRIALISATION, DEAPELLATIVISATION AND TRANSONYMISATION Abstract. The author of the study focuses on some basic linguistic concepts (proprialisation, appellativisation, deproprialisation and deapellativisation, onymisation, deonymisation, transonymisation) and presents their conceptual limitations. The starting point is a) the theory of proper name, according to which the onymic content of propria consists of individual symptoms of informational-encyclopedic nature and design, b) defining the definition of appellatives and proprias as noun lexical- grammatical groups, while nouns passed to nouns. When verifying the definition of terms in linguistics, it is necessary to harmonize the terminology of processes in the appellative and proprietary area of language. Processes that work analogously in both subsystems do not need to be distinguished terminologically, but on the other hand, it is necessary to specify, in particular, processes with overlaps from one subsystem to another, what the onomastics strives for. The terms onymisation, deonymisation, transonymisation are in a complementary relationship if the starting point is the transfer of forms and at the same time the formal agreement of both poles of the onomasiological process. The process by which the form of the motivating propria changes is not a transition / transfer of the onym to another level, but a word-forming process in the onymic system. Transonymisation against the background of similar lexical phenomena is considered only in the case of transfer of propria from one onymic class to another without a change in form, ie without subsequent derivatological processes. If the motivator of the formally derived propriium is another proprium, we can speak of a (trans)onymic derivation. Transonymisation must also be spoken of in the case of the transfer of the propria to the naming of a new unique phenomenon within one onymic subclass, from one unique object to another. If there is a clear relationship and a common onymic semen between the motivating and motivated proprium, we consider such a phenomenon in transonymisation to be an onymic polysemia. Slovak onomastic terminology is in the process of comparison and alignment with Slavic and international onomastic terminology. Slovak onomastic theory is influenced by internationalization, but it maintains a domestic and established functional equivalence, which, however, must be confronted and verified, what this contribution seeks. Keywords: proprialisation, apellativisation, deproprialisation, deapellativisation, onymisation, deonymisation, transonymisation.

Anotácia. Autorka štúdie sa zameriava na niektoré základné jazykové pojmy (proprializácia, apellativizácia, deproprializácia a deapellativizácia, onymizácia, deonymizácia, transonymizácia) a predstavuje ich koncepčné obmedzenia. Východiskom je a) teória vlastného mena, podľa ktorej onymický obsah propria pozostáva z individuálnych príznakov informačno-encyklopedickej povahy a z designácie, b) definovanie apelatív a proprií ako substantívnych lexikálno-gramatických skupín, pričom za substantíva sa pokladajú aj pôvodom iné slovné druhy, ktoré prešli k substantívam. Pri overovaní definovania pojmov v jazykovede je potrebné zladiť terminológiu procesov v apelatívnej a propriálnej oblasti jazyka. Procesy, ktoré fungujú analogicky v oboch podsystémoch, nie je potrebné terminologicky odlišovať, ale na druhej strane je nevyhnutné najmä procesy s presahmi z jedného subsystému do druhého špecifikovať, o čo sa onomastika usiluje. Termíny onymizácia, deonymizácia, transonymizácia sú v komplementárnom vzťahu, ak východiskom je transfer foriem a zároveň formálna zhoda oboch pólov onomaziologického procesu. Proces, pri ktorom dochádza k zmene formy motivujúceho propria, nie je prechod/presun onyma do inej úrovne, ale ide o slovotvorný proces v onymickom systéme. O transonymizácii na pozadí podobných lexikálnych javov sa uvažuje len v prípade presunu/transferu propria z jednej onymickej triedy do druhej bez zmeny formy, teda bez následných derivatologických procesov. Ak je motivantom formálne derivovaného propria iné proprium, možno hovoriť o (trans)onymickej derivácii. O transonymizácii treba hovoriť aj v prípade presunu propria na pomenovanie nového jedinečného javu v rámci jednej onymickej podtriedy, z jedného jedinenčného objektu na druhý. Ak existuje zreteľný vzťah a spoločná onymická séma medzi motivujúcim a motivovaným propriom, takýto jav v rámci transonymizácie pokladáme za onymickú polysémiu. Slovenská onomastická terminológia je v procese komparácie a zlaďovania so slovanskou a medzinárodnou onomastickou terminológiou. Slovenská onomastická teória je ovplyvňovaná internacionalizáciou, ale udržiava si domácu a vžitú funkčnú ekvivalenciu, ktorú je však nevyhnutné konfrontovať a overovať, o čo sa tento príspevok snaží. Kľúčové slová: proprializácia, apelativizácia, deproprializácia, deapelativizácia, onymizácia, deonymizácia, transonymizácia