СВОБОДА ДОГОВОРУ ТА ЇЇ МЕЖІ: ВІДПОВІДНІСТЬ ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ЄВРОПЕЙСЬКИМ ПІДХОДАМ

Abstract

У статті наведено результати аналізу відповідності цивільного законодавства України європейським підходам щодо гарантування свободи договору та її обмежень. Досліджено нормативне закріплення свободи договору у європейських державах (Франції, Німеччині, Словаччині, Польщі, та Румунії). Виявлено, що у європейських державах свобода договору обмежується з метою дотримання громадського порядку, доброї моралі, захисту окремих категорій контрагентів (споживачів). У Франції сучасна редакція статті 1102 ЦК визначає, що кожен вільний щодо укладення договору, вибору контрагентів, визначення змісту та форми договору, але в тих межах, які встановлені законом. Встановлено, що в Німеччині свобода договору обмежується вимогами закону, забороною протиправності, аморальності, а також необхідністю захисту прав споживачів. При аналізі цивільного законодавства Словаччини встановлено, що на розширення сутнісного змісту принципу свободи договору вплинула практика Конституційного Суду. У Румунії, як і в Україні, у Цивільному кодексі свободі договору та розкриттю її змісту присвячено окрему статтю. Проаналізовано відповідність українського законодавства щодо свободи договору DCFR. З’ясовано позицію європейських науковців щодо впливу принципу in dubio pro libertate на договірну свободу та її обмеження, а також погляди вітчизняних вчених на принцип свободи договору. Обґрунтовано, що загалом як наукові позиції, так і законодавчі положення ЦК України щодо формулювання свободи договору відповідають європейському підходу забезпечення максимальної свободи та застосуванню виключно правомірних та пропорційних обмежень із гарантуванням справедливості та недискримінації, забезпечення захисту інтересів слабших контрагентів (споживачів) та балансу публічних і приватних інтересів. Запропоновано під межами свободи договору розуміти передбачені ЦК чи іншим актом цивільного законодавства України правові, обґрунтовані, справедливі та пропорційні рамки, які обмежують свободу дій учасників договірних відносин задля гарантування балансу публічних та приватних інтересів.