Єпископські та монастирські сфрагіси 1690 – 1735 рр. як джерело до вивчення історії Марамороської православної єпархії та Марамороського унійного вікаріату

Abstract

У статті досліджуються сфрагістичні джерела, що безпосередньо стосуються діяльності Марамороської православної єпархії та Марамороського унійного вікаріату кінця XVII-го – першої половини XVIII століття. За допомогою допоміжних дисциплін автори роблять спробу заповнення «білих плям» у сторінках церковної історії краю. Обраний для вивчення період історії Мукачівської єпархії характеризується інституційною розбудовою двох нових єпархій, які виокремилися з древньої Мукачівської – Мукачівської греко- католицької та нової – Марамороської православної єпархії. У результаті активної прозелітичної діяльності єпископату в 1723 році перша із вказаних одиниць створює в комітаті Мараморош унійний вікаріат, який в часі набуває статусу єпархії. Активна фаза розвитку обидвох еклізійних одиниць тривала з 1690 по 1730 роки. У цей період відбуваються ключові інституційні процеси, які сприяли формуванню та утвердженню двох контр- центрів. Результати статті інноваційно презентують бачення й аналіз джерел, які нерозривно пов’язані з формуванням двох церковних центрів. На основі опрацьованих єпископських і монастирських сфрагісів вносяться нові корективи в наявні парадигми про адміністрування й управління єпархій. Залучена методологія відкриває широке поле для дискусії та подальшого вивчення історії Церкви на Закарпатті у вказаний період. Використані при дослідженні принципи евристики дозволяють по-новому подивитися на окремі процеси в розбудові еклізійних центрів. Мова йде про єпископські висвячення чернецтва, фактичні юрисдикційні статуси вікаріїв, процеси укладання земельних договорів про оренду та позику під заставу, монастирську епістолярну спадщину, єпархіальну діяльність щодо відкриття нових монастирів та оновлення керівного сегменту наявних, реакцію парафій у часи введення унії в Марамороші тощо. Водночас аналіз монастирських та єпископських сфрагісів також дозволяє ширше проаналізувати і дослідити специфічну тему розвитку документообігу єпархій, юридичної складової у формуванні єпархій, а також становлення їхнього церковно-канонічного статусу. Крім того, тема суттєво розвиває сфрагістику як науку в зрізі вузької її спеціалізації у вивченні церковно- адміністративних складових та їх розвитку. Виявлені та опрацьовані документи констатують факт того, що церковна сфрагістика у вказаний період перебувала в процесі саморозвитку, ідентифікації, верифікації, вдосконалення та легітимності, яких потребувала тогочасна церковна ситуація.Ключові слова: Мараморош, церква, єпископ, єпархія, вікаріат, печатка, підпис

The article examines sphragistic sources directly related to the activities of the Maramorosh Orthodox Diocese and the Maramorosh Union Vicariate of the late XVII – first half of the XVIII century. With the help of auxiliary disciplines, the authors attempt to fill in the "white spots" in the pages of church history of the region. The period of the history of the Mukachevo diocese chosen for study is characterized by the institutional development of two new dioceses, which separated from the ancient Mukachevo diocese - Mukachevo Greek Catholic and the new – Maramorosh Orthodox Diocese. As a result of the active proselytizing activity of the episcopate in 1723, the former of these units created a union vicariate in the Maramorosh County, which in time acquired the status of a diocese. The active development phase of both ecclesiastical units lasted from 1690 to 1730. During this period, vital institutional processes took place, which contributed to forming and establishing two countег centers. The results of the research article innovatively present the vision and analysis of sources that are inextricably linked to the formation of two church centers. Based on the elaborated episcopal and monastic sphragis, new adjustments are made to the existing paradigms of administration and management of dioceses. The detailed methodology opens a wide field for discussion and further study of the history of the Church in Transcarpathia in this period. The principles of heuristics used in the study allow us to look in a new way at individual processes in the construction of ecclesiastical centers. These include episcopal ordinations of monks, de facto jurisdictional statuses of vicars, processes of concluding land lease and loan agreements, monastic epistolary heritage, diocesan activities to open new monasteries and renovate the leading segment of existing ones, the reaction of parishes during the introduction of the union in Maramorosh, etc. At the same time, the analysis of monastic and episcopal sphragis also allows for a broader analysis and research of the specific topic of the development of the document flow of dioceses, the legal component in the formation of dioceses, and the formation of their church-canonical status. In addition, the topic significantly develops sphragistics directly as a science in terms of its narrow specialization in the study of church administrative components and their development. Discovered and processed documents state the fact that church sphragistics in this period was in the process of self-development, identification, verification, improvement, and legitimacy, which required the then church situation. Keywords: Maramorosh, church, bishop, diocese, vicariate, seal, signature.