Лексичні засоби художнього увиразнення мови роману «Варфоломієва ніч» Марини Гримич

Abstract

Статтю присвячено лінгвостилістичному аналізу лексичних засобів увиразнення художньої мови роману «Варфоломієва ніч» М. Гримич – яскравої представниці сучасного українського постмодерного дискурсу. Доведено, що в аналізованому творі діють дві полярні тенденції слововжитку: з одного боку, свобода й розкутість вислову, з іншого – інтелектуалізація мови, що об’єднує інтертекстуальність, узуальну й контекстуальну синонімію, метафоризацію тощо. Основними засобами художнього увиразнення мови роману «Варфоломієва ніч» М. Гримич виступають метафори, метонімії, оказіоналізми, варваризми, перифрази, розмовна й жаргонна лексика. Мовні одиниці зумовлені як інтра-, так і екстралінгвальними чинниками, зокрема ідейно-тематичним змістом твору, віковим чи соціальним характером персонажів, роллю самої авторки та її впливом на свідомість читача. Для реалізації творчого задуму письменниця прагне досягти максимальної точності у вербалізації своїх ідей, думок, емоцій, переживань. Емоційно-експресивний потенціал лексичних засобів посилюють особливі синтаксичні конструкції (порівняння, невласне пряма мова, риторичні питання, атіологія тощо).