ЕКОНОМІЧНА ЕКСПЕРТИЗА. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА В УКРАЇНІ

Abstract

Постійний процес розвитку та удосконалення економічних відносин, що відбувається в Україні, слугує поштовхом для покращення розуміння процесу виникнення господарських операцій і їх фіксації в первинних документах. Такий стан справ є причиною виникнення досить великої кількості не врегульованих ситуацій (явищ) у економічній сфері. Це у свою чергу призводить до необхідності глибокого аналізу нормативно-правових актів, які є обов’язковими до виконання та регулюють утворення первинних документів, і їх удосконалення. В сучасних умовах велика кількість первинних документів, що використовуються і в яких фіксується господарська операція, не регламентовані законодавством. Водночас, поряд з первинними не можна забувати і про вторинні документи, які є не меш важливими, оскільки в них відображається узагальнююча інформація про результат аналітико-синтетичної та іншої обробки одного чи кількох первинних документів з метою пристосування інформації до інформаційних потреб споживача. Прогалина в утворенні документів і фіксації проведення господарської операції є досить великою і стосується таких економічних напрямків як: 1. Ведення господарської діяльності; 2. Господарська та фінансова сфери; 3. Облік і оподаткування. Проблема неповної визначеності в утворенні документів, що стосуються обліку і оподаткування, впливає на визначення об’єкта оподаткування, що значною мірою дозволяє працівникам фіскальної служби перевищувати свої службові повноваження. Так, наприклад, в Законі України «Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність», у стандартах бухгалтерського обліку, а також і в Податковому кодексі України присутній високий рівень невизначеності стосовно переліку оподатковуваних операцій та порядку їх фіксації в первинних і вторинних документах, що підтверджують факт здійснення доходів чи витрат. Тобто, в нормативно-правових актах зазначено досить абстрактне визначення для розуміння економічної категорії «доходи» і документів, якими оформляються проведення як дохідної, так і витратної частин. Через таку невизначеність у законодавчих актах, як підприємства, так і фіскальна служба мають можливість певного маневру для маніпулювання базою оподаткування (встановлення об’єкта оподаткування), а відтак – для нарахування податків. Для функціонування господарської та фінансової сфер суб’єкта господарської діяльності ця ситуація також видається шкідливою, оскільки може призводити до неправильних управлінських рішень, а відтак – до прямих збитків, втрати конкурентоздатності, введення в оману власників корпоративних прав і судових витрат. В цьому контексті слід відзначити, що показники податкового обліку визначаються на базі бухгалтерського обліку. Пункт 44.2 ст. 44 Податкового Кодексу України, який визначає, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Тому досить часто виникає необхідність у проведенні судової економічної експертизи для встановлення причинно-наслідкових зв’язків у виникненні явища та його нормативно правового регулювання з залученням фахівця зі спеціальними знаннями. З дослідженням явищ, що виникають у господарській діяльності суб’єктів господарювання та на ринку фінансових послуг ситуація аналогічна. Таким чином, дослідження явищ, що виникають в галузі економічних знань, фахівцем, якому належить їх досліджувати, є надзвичайно непростим, а в деяких випадках і не можливим, оскільки воно пов’язане з дослідженням саме первинних документів їх системним відображенням в регістрах бухгалтерського обліку, у фінансовій і податковій звітностях.