Характеристика електоральних процесів у країнах Європейського Союзу в контексті протистояння «мейнстримних» партій та «партій нової політики» (2020–2022).

Abstract

Охарактеризовано парламентські вибори в країнах Європейського Союзу упродовж 2020–2022 рр. у контексті протистояння «мейнстримних» партій та «партій нової політики». Зазначено про вплив на партійне будівництво у Євросоюзі, починаючи з 2010 р., наступних чинників: 1) економічну кризу 2008–2009 рр.; 2) міграційну кризу 2015–2016 рр.; 3) вихід Великобританії з Європейського Союзу; 4) пандемію короновірусу; 5) російсько-українську війну. Зроблено висновки про зміни, які відбулися у партійних системах країн Європейського Союзу за результатами парламентських виборів 2020–2022 рр.: 1) збільшення фрагментації партійних систем; 2) втрату «мейнстримними» партіями домінуючого статусу у партійних системах, що безпосередньо пов’язано з кризою останніх, яка обумовлена зростаючим відчуженням між політичним класом і виборцями, накопиченням протестного потенціалу, кризою ліво-правої системи «ідеологічних координат» тощо (Франція, Італія, Словенія); 3) жорстку конкуренцію у ході електоральних кампаній «мейнстримних» партій і партій «нової політики» (Португалія, Швеція, Латвія, Данія); 4) зростання рейтингу праворадикальних партій, їх демаргіналізація і подолання ними бар’єру «руконепотискання» («Chega» («Досить!») (Португалія); «Національне об’єднання» (Франція); «Шведські демократи»; «Брати Італії», «Латвія на першому місці, Данська народна партія та інші); 5) персоніфікацію політики, утворення іменних партій, які досить часто мають негативний вплив на функціонування партійної системи і політичний розвиток в цілому (партія «Список Мар’яна Шареца» (Словенія»), партія «Є такий народ» С. Тріфонова (Болгарія) та інші); 6) виникнення мережевих/кіберпартій, які в своїй діяльності опираються на використання сучасних цифрових технологій.