Вектори формування словацького постмодернізму у романах П. Віліковського та Р. Слободи

Abstract

У статті проаналізовано ранній етап словацького постмодернізму, який розглянуто на матеріалі романів Р. Слободи «Narcis» та П. Віліковського «Večne je zelený…». Для розширення уяви про словацький постмодернізм детально була вивчена його модерністська складова та внесок письменників-реалістів у естетику та поетику словацького модернізму. Зроблено висновок про те, що модерністські тенденції з’являються вже у творах словацьких реалістів: це широке спілкування з читачем, автокритика, пародійність, включення «тексту в текст», використання елементів метапрози, інтенсивна неоміфологізація образів, сюжетів. Це свідчить про те, що радикального розриву між модернізмом і реалізмом у словацькій культурі не було, а навпаки, була спадковість і тяглість художніх процесів та прийомів стильової організації текстів. До модерністських прийомів поетики належали екзистенційна проблематика, превалювання міметичного типу письма, орієнтованого на життєподібність, актуалізація авторського бачення дійсності, орієнтація на національну літературну традицію. Характерна особливість ранньої постмодерної словацької прози – поєднання виразних постмодерністських прийомів поетики (пародії, іронії, еклектики, схильності до візуальності та театралізації, гри культурними артефактами та створення палімпсестів) з модерністськими. Приходимо до висновку, що ключова особливість раннього словацького постмодернізму полягає в тому, що він є модерністським за своєю сутністю. Саме це продемонстровано на прикладі романів Р. Слободи і П. Віліковського. Ранній словацький постмодернізм несе екзистенційні та постструктуралістські риси, провокативну тематику, маніфестує себе переважно стилістикою нового роману та насиченим інтертекстом. Але суб’єктивність оповіді, пошуки моральних та духовних цінностей самотнім героєм, його відірваність від суспільства, психологічна наснаженість образів – все це модерністські риси, притаманні обом проаналізованим постмодерністським творам. У такій парадоксальності словацький постмодернізм може бути зближений із українським вектором постмодернізму, який також попри декларації і маніфести, бере витоки у модернізмі, не пориваючи з його естетичним досвідом. Дане дослідження також дає можливість зробити висновок про два вектори розвитку словацької постмо- дерної парадигми: екзистенційну – властиву ранньому постмодернізму, та палімпсестну – притаманну пізньому словацькому літературному постмодернізму. У даному дослідженні висловлюється думка про те, що і в подальшому розвитку словацької літератури превалюють процеси спадковості, підтримання традиції, навіть між модернізмом і постмодернізмом, який, як відомо, декларує розрив із усілякою традицією та попереднім досвідом.

Sloboda “Narcis” and P. Vilikovsky “Večne je zelený...”. In order to expand the imagination of Slovak postmodernism, its modernist component and the contribution of realist writers to the aesthetics and poetics of Slovak modernism were studied in detail and carefully. It is concluded that modernist tendencies already appear in the works of Slovak realists: this is a wide communication with the reader, self-criticism, parody, the inclusion of “text in the text”, the use of elements of metaprose, intensive neomythologizing of images and plots. This testifies to the fact that there was no radical break between modernism and realism in Slovak culture, but on the contrary, there was a heredity and persistence of artistic processes and methods of stylistic organization of texts. Modernist methods of poetics included existential issues, the prevalence of a mimetic type of writing focused on life-likeness, the actualization of the author’s vision of reality, and orientation to the national literary tradition. This study expresses the opinion that in the further development of Slovak literature, the processes of heredity and maintenance of tradition prevail, even between modernism and postmodernism, which, as is known, declares a break with all kinds of tradition and previous experience. A characteristic feature of early postmodern Slovak prose is the combination of expressive postmodern techniques of poetics (parody, irony, eclecticism, tendency to visuality and theatricalization, playing with cultural artifacts and creating palimpsests) with modernist ones. We conclude that the key feature of early Slovak postmodernism is modernist in nature. This is demonstrated on the example of novels by R. Sloboda and P. Vilikovsky. Early Slovak postmodernism has existential and poststructuralist features, provocative themes, manifests itself mainly in the style of the new novel and rich intertext. But the subjectivity of the story, the search for moral and spiritual values by a lonely hero, his detachment from society, the psychological intensity of the images – all these are modernist features inherent in both analyzed postmodern works. In such a paradox, Slovak postmodernism can be brought closer to the Ukrainian vector of postmodernism, which, despite declarations and manifestos, has its origins in modernism, without breaking with its aesthetic experience. This study also provides an opportunity to draw a conclusion about two vectors of the development of the Slovak postmodern paradigm: existential – characteristic of early postmodernism, and palimpsest –characteristic of late Slovak literary postmodernism.