Anger emotion verbalization in English and Ukrainian ethnocultures

Abstract

Contemporary linguistics is characterized by a thorough study of human emotions, which are inseparably connected with our everyday lives as well as our everyday activities. Anger belongs to one of the basic human emotions, and with the emergence of a new humanistic anthropocentric linguistic paradigm that pays more attention to the speaker and his/her psychology, linguists began to refer to the emotions in their works more often and started having a particular interest in them. Although lexical units remain the main means of anger verbalization, in both English and Ukrainian there are many other ways to express the emotion of anger. Each language has its own specific patterns of anger expression, developed due to the peculiarities of culture, etiquette and mentality of different ethnic groups. The present paper focuses on anger emotion verbalization by means of direct nomination, invectives, curses, exclamations, irony and sarcasm in both English and Ukrainian ethnocultures, depending on its components, types, causes and consequences, which differ, but also possess certain common characteristics in the languages under study. The main common feature of anger is that it is a strong, negative emotion, often having destructive consequences both for the one to whom it is directed, and for the one who feels it. It is natural for humans to express their emotions regardless of their nationality, age, sex, educational background, etc. However, the very forms of doing so, their meaning and direction have notable features and specificities in each individual culture. Representatives of different ethnicities do not always feel the same emotions in similar circumstances and situations, and as a result, emotional reactions and conditions that are natural to one nation may seem strange to the other one. This cultural peculiarity also affects communication. Metaphors, idioms and phraseological units are often used in both English and Ukrainian to express various kinds of anger. The author dwells on all possible expressive means and stylistic devices to highlight their both role and function in anger emotion verbalization. The abovementioned language units are used in English and Ukrainian by their language bearers to pay regard to the external manifestations of internal experiences, to their assessment in terms of nonverbal communication as well as observing norms and rules of behaviour in corresponding societies. At the physiological level, the central organ associated with feelings is the heart, which on the spiritual level corresponds to the human soul. Negative and positive emotions are represented metaphorically by their comparison with the animal world, everyday realities and, especially in Ukrainian culture, with religious and demonic images. In this respect, much attention is paid to the analysis of different ways of anger emotion verbalization in English and Ukrainian and, correspondingly, in English and Ukrainian ethnocultures.

людських емоцій, що невід’ємно пов’язані з нашим повсякденним життям та діяльністю. Гнів належить до однієї з основних емоцій людини та з появою антропоцентричної мовної парадигми, яка приділяє значну увагу мовцю та його/її психології, лінгвісти почали частіше звертатися до вивчення емоцій та виявляти більший інтерес до розробки цієї проблематики. Хоча лексичні одиниці залишаються головним способом вербалізації емоції гніву, в англійській та українській мовах існують і інші шляхи передачі емоції гніву. Кожна мова має свої особливі засоби відтворення гніву, що розвивалися в поєднанні з культурою, етикетом та менталітетом різних етнічних груп. Ця стаття торкається вербалізації емоції гніву за допомогою прямої номінації, лексики неофіційного стилю, іронії, сарказму тощо в англійській та українській лінгвокультурах, беручи до уваги її компоненти, типи, причини й наслідки, які в досліджуваних мовах відрізняються, але й мають спільні характеристики. Основна спільна риса гніву -це сильна негативна емоція, що часто призводить до деструктивних наслідків для того, на кого вона направлена, а також для того, хто її відчуває. Природнім для людей виступає прояв емоцій незалежно від їхньої національності, віку, статі, рівня освіченості тощо. Проте форми цього вираження, їхнє призначення та спрямування суттєво відрізняються та набувають специфічних рис у кожній окремо взятій культурі. Представники різних етносів не завжди однаково проявляють одні й ті ж емоції в подібних ситуаціях та обставинах, і як результат, реакції на емоції та умови, за яких вони відбуваються, для однієї нації можуть видатися зрозумілими, звичайними, тоді як для іншої – дивними, незрозумілими. Ця особливість культури впливає на процес спілкування. Метафори, ідіоми та фразеологічні одиниці часто вживаються в англійській та українській мовах для прояву різних типів гніву. Автор розглядає усі можливі засоби їхнього вираження й стилістичні прийоми, щоб висвітлити їхню роль і функції для вербалізації емоції гніву. Указані мовні засоби вживаються в досліджуваних мовах їхніми носіями, щоб звернути увагу на зовнішні прояви внутрішнього досвіду, їхньої оцінки з точки зору комунікації, так само, як і дотримання норм і правил поведінки у відповідних соціумах. На рівні фізіології, центральним органом, що поєднується з емоціями, виступає серце, котрому на духовному рівні відповідає душа людини. Негативні й позитивні емоції відображаються метафорично в зіставленні з тваринним світом, реаліями сьогодення, а в українській культурі ще й з релігійними та демонічними образами. У цьому зв’язку, значна увага приділяється аналізу відмінних засобів вербалізації емоції гніву в англійській та українській мовах і, відповідно, англійській та українській етнокультурах.