Заперечні займенники для позначення повної відсутності предмета чи особи в історії української мови

Abstract

У статті проаналізовано зафіксовані в пам’ятках української мови заперечні займенники для позначення повної відсутності предмета чи особи як суб’єкта або об’єкта дії – ніщо (ничьто, ничьсо), нич, ніц, никус, нігич, ніхто (никъто), нікт, нічогісінько, аніхто та ін. Незважаючи на дослідження таких лексем у сучасному мовознавстві, повну картину розвитку всіх форм заперечних займенників від моменту їх виникнення до сьогодні не встановлено. У пропонованій статті ставимо за мету простежити історію формування й функціонування заперечних займенників для позначення повної відсутності предмета чи особи протягом усіх періодів розвитку української мови. Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких завдань: 1) виявити в пам’ятках української мови XI–XX ст. заперечні займенники, що вказують на відсутність предмета чи особи; 2) здійснити лексико-словотвірний аналіз цих лексем; 3) встановити час їх виникнення, період функціонування та територію поширення; 4) простежити долю кожної лексеми в сучасній українській літературній мові, у територіальних діалектах, при потребі порівняти їх із аналогічними утвореннями інших слов’янських мов. На основі аналізу лексем, дібраних із різних історичних пам’яток, а також діалектних даних показано, що протягом усього періоду розвитку української мови сформувалася ціла система заперечних займенників, для якої характерна велика кількість фонетичних, морфологічних і словотвірних варіантів, поширених як у літературній мові, так і в діалектах, а також наявність окремих лексем, притаманних тільки певним говорам. Усі проаналізовані займенники мають різний час виникнення. Більшість із зафіксованих лексем поширювалася на всій території України, деякі з часом звужували локацію використання (наприклад, нич), частина одразу виникала на певних територіях і функціонувала як локальні діалектизми (никус, нігич, нічогіч, никогогічь). Загалом найбільша кількість фонетичних, лексичних і словотвірних варіантів до сьогодні збереглася в південно-західному наріччі української мови.

Negative pronouns indicating the complete absence of an object or person as a subject or object of action, namely ніщо ( ничьто, ничьсо), нич, ніц, никус, нігич, ніхто ( никъто), нікт, нічогісінько, аніхто etc. recorded in the monuments of Ukrainian language are analyzed in the paper. Despite the study of such lexical units in modern linguistics, a complete picture of the development of all forms of negative pronouns from the moment of their appearance up today remains unclear. The purpose of the present paper is to trace the history of the formation and functioning of negative pronouns, indicating the complete absence of an object or person, during all periods of the Ukrainian language development. This purpose realization involves solving the following tasks: 1) to found the negative pronouns indicating the absence of an object or person in the monuments of Ukrainian language of the 11th–20th centuries; 2) to carry out a lexical-derivational analysis of these lexical units; 3) to establish the time of their origin, period of functioning and territory of distribution; 4) to trace the history of each lexical unit in the modern Ukrainian literary language, in territorial dialects; to compare them with similar formations of other Slavic languages if necessary. On the basis of the analysis of lexical units collected from various historical monuments as well as dialectal data, it is shown that a whole system of negative pronouns characterized by a large number of phonetic, morphological and word-forming variants, spread both in the literary language and in dialects, as well as by presence of individual lexical units inherent only in certain dialects was formed during the entire period of the Ukrainian language development. All analyzed pronouns have different times of origin. Most of the recorded lexical units spread throughout all territory of Ukraine, some of them narrowed the location of use with time (for example, нич), a part of them appeared in certain territories and functioned as local dialectisms at once (никус, нігич, нічогіч, никогогічь). In general, the largest number of phonetic, lexical and word-forming variants has remained in the southwestern dialect of Ukrainian language so far.