Маркери непорозуміння в англомовному художньому дискурсі

Abstract

У статті здійснюється аналіз маніфестації непорозуміння на прикладі діалогічних єдностей англомовного художнього дискурсу, які ретранслюють проблемну інтерпретацію висловлювань мовця слухачем. Характеристика діалогічних єдностей, що ілюструють неадекватне розуміння, ґрунтується на поширеному трактуванні дискурсу, яке розглядає останній як такий, що містить два компоненти: динамічний процес мовленнєвої діяльності, вписаної у соціальний контекст, а також її результат (тобто текст). Оскільки моделювання дискурсу як комунікативного феномену вимагає наявності двох фундаментальних ролей – мовця (продуцента) та слухача (реципієнта), відповідно, дискурсна характеристика англомовних діалогічних єдностей, які репрезентують порушення у розумінні, передбачає залучення двох перспектив дослідження – вивчення дискурсу мовця та дискурсу слухача або інтерпретатора у їх безпосередньому взаємозв’язку. Такий підхід дав змогу представити дискурсну маніфестацію непорозуміння як динамічну структуру, що має межі, організацію та внутрішнє комунікативно-функціональне розмежування. У ході дослідження виокремлюються текстові маркери-ознаки неповного та неправильного розуміння, що виникають під час діалогічної інтеракції, розглядається комунікативно-когнітивний фон цього комунікативного явища, його актуалізація у форматі дискурсу персонажів та наратора. Основна увага зосереджена на докладному аналізі текстових складових мовленнєвої інтеракції, які характеризують фазовий розвиток непорозуміння у ході комунікативної діяльності та охоплюють репліку-стимул (РС), репліку-реакцію (РР), коригуючу репліку (КР) та репліку підтвердження (РП). Досліджується дискурсна реалізація непорозуміння в англомовній прозі через аналіз маркерів-ознак лексико-стилістичного, синтаксичного та прагматичного плану, які сигналізують про неадекватний перебіг комунікації.

The article analyzes the manifestation of misunderstanding on the materialof dialogic units of the English fiction discourse, which embodies the problematic interpretation of the speaker's statements by the listener. The characterization of dialogic units that illustrate inadequate understanding is based on the widespread interpretation of discourse, which considers the latter as a two-component entity: the dynamic process of speech activity, inscribed in the social context, as well as its result (i.e., the text). Since the modeling of discourse as a communicative phenomenon requires the presence of two fundamental roles – the speaker (producer) and the listener (recipient), respectively, the discourse characterization of the English dialogic units that represent impairments in understanding involves the involvement of two research perspectives – the study of the discourse of the speaker and the discourse of the listener or interpreter in their direct interconnection. This approach made it possible to present the discourse manifestation of misunderstanding as a dynamic structure with its textual limits, organization as well as internal communicative-functional potential. In the course of the study, discourse markers of incomplete and incorrect understanding that arise during dialogical interaction have been singled out, the communicative and cognitive background of this communicative phenomenon, its actualization in the format of the discourse of the characters and the narrator have been considered. The main attention is focused on a detailed analysis of the textual components of the speech interaction, which characterize the phase development of misunderstanding during communicative activity and include the trigger turn, the reaction turn, the correction turn and the acceptance turn. The discourse implementation of misunderstanding in the English prose is studied through the analysis of lexical-stylistic, syntactic and pragmatic markers that signal an inadequate course of communication.