«Під тихий вечір» Богдана Лепкого: регістри пам’яті і поетика пригадування

Abstract

У статті на матеріалі твору Богдана Лепкого «Під тихий вечір» узагальнюються визначальні виміри пам’яті як наукової проблеми, яка постає сьогодні однією із найбільш інтегруючих у гуманітаристиці, насамперед у сферах історичних та філологічних знань. Акцентовано на двох визначальних рівнях культурної пам’яті – індивідуальної та колективної. У процесі аналізу беруться до уваги визначальні засади історичних концепцій В. Липинського, які виявились важливими для Б. Лепкого у його художньому осмисленні минулого / сучасного. Зазначено, що вони вплинули також на процес жанрового перелому у творчості письменника: від лірики до історичної епіки. Обгрунтовано жанрову природу твору як роману. Простежено досить тривалий у часі (майже тридцять років) рівень індивідуальної та історичної пам’яті. Акцентовано на ідейно-художній функції кількаразового повторювання представників графського роду про власну причетність протягом двох століть до історичних подій, зокрема до «боєвищ цілої Європи». На основі характеристики образу Христини культурну пам’ять розглянуто як таку, що позбавлена дистанції між минулим і сьогоденням. Головними «точками фіксації» історичної пам’яті поінтерпретовано портрети предків графського роду (предмети історичної та родової пам’яті), з якими вступає у живий діалог графиня Христина. Детальніше розгорнуто художній аналіз біографічної пам’яті про втрачену молодість і причини її втрати. Розглянуто факти міфологічної свідомості, що характеризують колективну пам’ять селянського соціуму. Зроблено спробу виокремити визначальні засоби творення настроєвого фону роману «Під тихий вечір», окреслено його стилістичні домінанти. У статті узагальнено, що актуальна сьогодні тема пам’яті була уже актуальною для Б. Лепкого у різних жанрах його творчості і у різні періоди. Як наскрізна художня парадигма, вона найбільшою мірою виявилася у романі «Під тихий вечір». Твір поцінований у науковій думці як одне із найбільших досягнень письменника у царині історичної художньої прози.

The article concerns Bohdan Lepky’s work “Under the Quiet Evening” and summarizes the defining dimensions of memory as a scientific problem, which is one of the most integrating in humanities nowadays, primarily in the fields of historical and philological knowledge. Emphasis is placed on two defining levels of cultural memory i. e. individual and collective ones. In the process of analysis, the defining principles of V. Lypynsky’s historical concepts are taken into account, which were important for Lepky in his artistic interpretation of the past / present, as well as in the process of genre change: from lyric to historical epic. The genre nature of Bohdan Lepky’s work as a novel has been clarified. A fairly long (almost thirty years) level of individual and historical memory has been traced (the ideological and artistic function of repeatedly reminding representatives of the count family about its involvement in events, especially in the “battles of the whole of Europe”) over two centuries. On the basis of Christina’s image characteristics cultural memory is considered as one that lacks the distance between the past and the present. Portraits of the ancestors of the count family (objects of historical and family memory), hom Khrystyna enters into a dialogue with, are interpreted as the main “points of fixation” of historical memory. The analysis of the biographical memory of the lost youth and the reasons for its loss is detailed. The facts of mythological consciousness that characterize the collective memory of the peasant society are considered. An attempt to single out the determining means of the mood background of Bohdan Lepky’s novel “Under the Quiet Evening” has been made, as well as its stylistic dominants have been outlined. The article summarizes that the topic of memory, which is relevant today, was already relevant for B. Lepky in different genres of his work and in different periods. As an all-encompassing artistic paradigm, it was most evident in the novel “Under the Quiet Evening”. The work is appreciated in scientific opinion as one of the greatest achievements of the writer in the field of historical fiction.