Psychology of literary creativity as a subject of representation in modern dramaturgy (based on the plays of Koki Mitani (Japan) and Nis-Momme Stockmann (Germany))

Abstract

This article examines the psychological aspects of literary creativity portrayed in contemporary world drama, drawing from the Japanese comedy “University of Laughs” (1996) by Koki Mitani and the German play “The Ship Won’t Come” (2010) by Nis-Momme Stockmann. The authors explore various psychological facets of the creative process, including the generation of artistic texts, the reimagining of reality within an artistic context, the key stages of the creative process, the connection between the generated text and the author’s subconscious, as well as the author’s personal identity (along with the meta-writer and meta-character). Additionally, the authors delve into the impact of the playwright’s aesthetic energy on the emotional and intellectual responses of the audience, censors, critics, and actors. Furthermore, the unique and profound characters in these works, both protagonists and antagonists, along with their strategies of artistic creativity, lend themselves to the application of psychological theories such as Gestalt psychology’s theory of creativity, Carl Jung’s archetypes classification, and K. Pearson’s model of the “journey of the inner hero”. K. Mitani and N.-M. Stockmann’s characters are presented not just as individuals within specific socio-historical contexts but also as embodying typical roles, akin to Protagonists and Antagonists, and even assuming symbolic, archetypal significance (such as Father and Child). What both of these dramatic works share is their profound dialogical nature, blending intertextuality characteristic of postmodern texts with metadrama and duodrama genre features. The compositions primarily revolve around character dialogues, featuring polemics and interactions with each other. This multi-layered polyphonism at the heart of the dialogue-driven narratives contributes significantly to the resolution of stagnant or crisis-ridden psychological states, fostering the internal growth and transformation of each character during the creation of a new artistic text, and promoting harmonious relationships with partners, one’s inner self, and the surrounding reality.

У статті аналізуються психологічні аспекти літературної творчості, які зображені в сучасній світовій драматургії (на матеріалі японської комедії Кокі Мітані «Академія сміху» (1996) та німецької п’єси Ніс-Момме Штокманна «Корабль не прийде» (2010)). Автори розглядають основні питання психології літературної творчості, а саме: психологічні особливості процесу породження художнього тексту (як оригінального, так і вторинного); основні стадії творчого процесу, зв’язку породжуваного тексту як з авторської сублімацією, так із «Я» письменника (метаписателя і мета-персонажу), вплив естетичної енергії драматурга на емоційно-інтелектуальну сферу реципієнта, цензора, критика, акторів та ін. До того ж створені у даних творах оригінальні та глибокі образи протагоніста та антагоніста, а також їх стратегії художньої творчості дозволяють застосувати при аналізі драм психологічну теорію творчості гештальтпсихології, класифікацію архетипів К.Г. Юнга, модель етапів «подорожі внутрішнього героя» К. Пірсон и т. п. Персонажі К. Мітані та Н.-М. Штокмана постають перед читачем /глядачем не тільки як особистості, що діють у конкретному соціально-історичному середовищі, вони набувають типового (як Протагоніст і Антагоніст), символічного, архетипного значення (Батько, Дитина). Обидва драматургічні твори зближує те, що вони наскрізь діалогічні. Інтертекстуальність постмодерністських текстів поєднується тут із жанровими особливостями метадрами і дуодрами, в основу композиції покладено діалог персонажів, що полемізують один з одним. Цей принциповий багаторівневий поліфонізм сприяє виходу із застійного чи кризового психологічного стану, якісному внутрішньому зростанню кожного героя творів у процесі породження нового художнього тексту, гармонізації відносин із партнером, зі своїм внутрішнім «я» і навколишньою дійсністю.