Formation of professional competence of a linguist-teacher

Abstract

Currently, significant positive changes are taking place in the language education system in our country, due to the processes of intercultural integration at the national and international level. The success of the practical implementation of innovative educational strategies largely depends on the level of readiness of the foreign language teacher to adapt to the new conditions of the socio-cultural environment that is being formed in the university, and on the ability to teach the language functionally, with an orientation to intercultural communication. In this regard, it is important to rethink the content, forms and methods of training future teachers of foreign languages and cultures. The process of forming a competent specialist is one of the main problems of pedagogy. In recent years, the competence of the teacher has become increasingly relevant due to the fact that social experience is constantly being transformed, the field of education is being reconstructed, various types of author’s pedagogical systems are appearing, and the level of society’s requests for specialists is increasing. Therefore, competencies are a combination of characteristics (related to knowledge and its application, to positions, skills and responsibilities) that describe the level or degree that a person is able to realize, competence is not just a set of competencies, but a set of competencies actualized in certain types of activities. Competence is a measure of the actualization of competencies in the process of their development, related to the self-actualization of the graduate in the relevant activities. The formation of professional competence is purposeful and is carried out by creating certain psychological and pedagogical conditions. In the second section of our article, we tried to build a model of the “core” of the professional activity of a linguist teacher at a university. It is obvious that the central part of this model is the teacher’s professional competence, which is, in turn, the unity of communicative, linguistic and didactic and personal (reflective) competences. The model includes the following components: subjective, which characterizes replenishment and preservation of the achieved level of professional competence, its actualization and implementation; object, which reflects the construction and implementation of activities; substantive, expressing the results to be achieved.

Нині в нашій країні відбуваються значні позитивні зміни у системі мовної освіти, зумовлені процесами міжкультурної інтеграції на національному та міжнародному рівні. Успіх практичної реалізації інноваційних навчальних стратегій більшою мірою залежить від рівня готовності викладача іноземної мови до адаптації до нових умов соціально-культурного середовища, що формується у ВНЗ, та від здатності викладати мову функціонально, з орієнтацією на міжкультурну комунікацію. У зв’язку з цим є важливим переосмислення змісту, форм і методів підготовки майбутніх викладачів іноземних мов та культур. Процес формування компетентного фахівця – одна з головних проблем педагогіки. Компетентність викладача набуває останніми роками все більшої актуальності у зв’язку з тим, що постійно трансформується соціальний досвід, реконструюється сфера освіти, з’являються різноманітні види авторських педагогічних систем, зростає рівень запитів соціуму до фахівця. Отже, компетенції являють собою поєднання характеристик (що стосуються знання та його застосування, до позицій, навичок та відповідальності), які описують рівень або ступінь, який особа здатна реалізувати, компетентність є не просто сукупність компетенцій, а сукупність компетенцій, актуалізованих в певних видах діяльності. Компетентність є міра актуалізації компетенцій у процесі їх розвитку, пов’язаної із самоактуалізацією особи випускника у відповідних видах діяльності. Формування професійної компетентності є цілеспрямованим та здійснюється при створенні певних психолого-педагогічних умов. У другому розділі нашої статті ми спробували побудувати модель «ядра» професійної діяльності виклада- ча-лінгвіста у ВНЗ. Очевидно, що центральною частиною цієї моделі є професійна компетентність педагога, що є, у свою чергу, єдністю комунікативної, лінгводидактичної та особистісної (рефлексивної) компетенцій. У складі моделі виділено такі компоненти: суб’єктний, що характеризує поповнення та збереження досягнутого рівня професійної компетентності, його актуалізацію та реалізацію; об’єктний, що відображає побудову та провадження діяльності; предметний, що виражає результати, що досягаються.