Про питання типології ідіостилів у доробку представників Харківської філологічної школи

Abstract

Мовна поведінка автора під час створення текстів, специфіка відбору лінгвостилістичних засобів є одним з проявів його мовної особистості. У тісному зв’язку з теорією мовної особистості здійснюється вивчення ідіостилю письменника, що надає найкращі приклади функціювання мови. За характерними ознаками авторський ідіостиль можливо ідентифікувати, визначити тип та зіставляти з іншими індивідуально-авторськими системами. У статті описано принципи типологійно-зіставного аналізу ідіостилів у дослідженнях представників Харківської філологічної школи, що належать до різних часових періодів та репрезентують різні підходи до вивчення авторського ідіостилю. Харківські учені диференціюють два типи ідіостилів, але в основу класифікацій покладають різні ознаки й характеристики, що залежить від того, з якої позиції дослідник розглядає ідіостиль: літературознавчої чи лінгвістичної. У статті виокремлено ознаку ставлення поета до прийому як універсальну підставу типологійного членування текстів на лінгвостилістичній основі. Наведено класифікацію двох типів ідіостилів з урахуванням цієї типологійної ознаки, яку було доповнено іншими термінами у розвідках представників Харківської філологічної школи. Схарактеризовано роздільно-зіставний й типологійно-зіставний методи як два етапи типологійного аналізу ідіостилів. Зроблено висновок про зв’язок сучасної теорії дослідження ідіостилю з теоретичними засадами, на які спирались попередні дослідники Харківської філологічної школи, послідовно виходячи з позицій психологізму, а також про можливість створення типології ідіостилів авторів за характерними ознаками на різних рівнях поетичної структури, що є передумовою для успішних й плідних описів індивідуальних авторських систем у подальших наукових розвідках.

At the current stage of linguistics development, the study of the writer’s idiostyle is carried out in close connection with the theory of linguistic personality. The tendency in linguistic means selection during the process of a text writing directly depends on the author’s target attitude. By giving preference to certain linguistic and stylistic means the poet /the writer reveals his individual language behavior while creating the texts, his idiostyle. Author’s idiostyle can be identified by its characteristic features, its type can be determined and compared to other authors’ individual systems to point out similar features and those that differ. We aim to describe the principles of typology analysis of idiostyles in the works of the representatives of Kharkiv school of philology, which reflects different directions and approaches to the study of the author’s idiostyle. Kharkiv scholars differentiate two types of idiostyles, but the classifications are based on different features and characteristics. It depends on the researcher’s approach: literary or linguistic. The feature of poet’s attitude to the method is singled out as a basis for the typology division of texts on linguistic and stylistic foundation. The classification of two types of idiostyles is presented with respect to this typology feature. This classification was supplemented with other terms in the studies of representatives of Kharkiv school of philology. Separate comparative and typology comparative methods are characterized as two stages of typology analysis of idiostyles. The conclusion is made about the connection of the modern theory of idiostyle research with the theoretical foundations on which the previous researchers of Kharkiv school of philology relied, consistently proceeding from the positions of psychologism. The possibility of creating a typology of authors’ idiostyles based on characteristic features at different levels of the poetic structure was pointed out. It is a prerequisite for successful and profound descriptions of individual author systems in further scientific works.