“Madonna of the Road Crossings” by Lina Kostenko: forms of the author’s idea

Abstract

The collection “Madonna of the Road Crossings” (2011) by Lina Kostenko is considered and analyzed as internally organized cycles of poems united according to the principle of lyrical, psychological and thematic consonance. It is dedicated to her daughter, Oksana Pakhliovska. And this allows the reader to witness the intimate family communication of the great Poet with her immediate environment: daughter, son, husband, friends, etc. But the author does not delve only into family feelings and relationships, but reaches deep philosophical generalizations, solving complex existential problems of human and country life in poetic cycles, drawing attention to ecological, cultural, socio-political issues that require an honest and frank answer. The collection consists of seventy-four poems, only ten of which have a title («Держава Куґель-Муґель», «Вінграновський над Россю», «Графиня Разумовська», «Гюґо в старому маяку», «Сучасники», «Люди з Табулена», «Біжутерія з магми», «Дон Піппо Лірозі», «Тарантела», «Наомі Уемура»). Вірш «Обдарував присутністю, побув…» is dedicated to the memory of Leonid Kovalenko. In other poems, the title is identical to the first line, which creates the effect of “fusion” of these components of the lyrical work (title and introduction) and allowsus not to focus on one problem. The poems «Madonna of the Road Crossings», combined into lyrical cycles, can be classified according to the principle of thematic and lyrical-psychological coherence: poems about nature, family relationships, happy childhood, love, art, the Chernobyl tragedy, etc. Poems dedicated to the forest, philosophical understanding of world evil can be combined into separate cycles. A unique cycle is “poetic miniatures-watercolors” ‒ two-line (distich) or four-line poems (I. Dzyuba’s term), which are combined only by size, but thematically diverse and multiproblematic. In «Madonna of the Road Crossings», Lina Kostenko avoids the classical chronological tying of her poems to specific dates and events. The logic here is served by internal dimensions and landmarks that are not always clear to the recipient, leaving the latter the honorable right to enjoy the poetry of the “elusive queen” (Yuriy Andrukhovych).

Збірка «Мадонна перехресть» (2011) Ліни Костенко розглядається та аналізується як внутрішньо організовані цикли поезій, об’єднаних за принципом лірико-психологічної та тематичної співзвучності. Вона присвячена доньці ‒ Оксані Пахльовській. І це дозволяє читачеві стати свідком родинного інтимного спілкування великої Поетеси з найближчим оточенням: донькою, сином, чоловіком, друзями тощо. Але авторка не заглиблюється тільки в родинні почуття та стосунки, а сягає глибоких філософських узагальнень, розв’язуючи в поетичних циклах складні екзистенційні проблеми життя людини та країни, привертаючи увагу до екологічних, культурологічних, соціально-політичних питань, які вимагають чесної та відвертої відповіді. Збірка складається із сімдесяти чотирьох поезій, лише десять з яких мають назву («Держава Куґель-Муґель», «Вінграновський над Россю», «Графиня Разумовська», «Гюґо в старому маяку», «Сучасники», «Люди з Табулена», «Біжутерія з магми», «Дон Піппо Лірозі», «Тарантела», «Наомі Уемура»). Вірш «Обдарував присутністю, побув…» присвячений пам’яті Леоніда Коваленка. В інших поезіях назва ідентична першому рядку, що створює ефект «зрощеності» цих компонентів ліричного твору (назви та вступу) та дозволяє не фокусуватися на одній проблемі. Поезії «Мадонни перехресть», поєднані в ліричні цикли, можна класифікувати за принципом тематичної та лірико-психологічної суголосності: вірші про природу, родинні взаємини, щасливе дитинство, кохання, мистецтво, чорнобильську трагедію тощо. В окремі цикли можна об’єднати вірші, присвячені лісу, філософському осмисленню світового зла. Унікальним циклом є «поетичні мініатюри-акварелі» ‒ дворядкові (дистих) чи чотирирядкові вірші (термін І. Дзюби), які поєднані лише за розміром, а тематично різнопланові та багатопроблемні. У «Мадонні перехресть» Ліна Костенко уникає класичної хронологічної прив’язки своїх поезій до конкретних дат та подій. Логікою тут послуговують внутрішні виміри та орієнтири, не завжди зрозумілі реципієнту, залишаючи останньому почесне право насолоджуватися поезією «невпійманої королеви» (Юрій Андрухович).