Питання законодавчого врегулювання мирних зібрань в Україні

Abstract

У статті досліджуються питання можливого врегулювання мирних зібрань законом в Україні та робиться спроба дати відповідь на питання про потрібність та необхідність прийняття спеціального закону. Досліджено конституційні положення та положення актів тлумачення норм конституції, а також законодавчі акти різних галузей права, які опосередковано врегульовують питання організації та проведення мирних зібрань.

Не зважаючи на відсутність спеціального закону, ряд аспектів реалізації цього права врегульовуються у розрізнених і несистематизованих актах. Зокрема, обмеження термінів повідомлення про проведення мирного зібрання (Закон «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); визначення органів, до яких слід звертатися для повідомлення про мирне зібрання (Закони

«Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації»); обмеження щодо часу проведення мирних зібрань (Виборчий кодекс України); встановлення можливості забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів при встановленні спеціальних правових режимів (Закони «Про правовий режим надзвичайного стану» та «Про правовий режим воєнного стану»); порядок заборони мирного зібрання у судовому порядку адміністративним судом (Кодекс адміністративного судочинства).

У ході дослідження доведено, що прийняття систематизованого законодавчого акту, який врегульовуватиме понятійні та процедурні питання сповіщення про проведення зібрання, повноваження відповідних органів у разі надходження такого сповіщення, права та обов’язки учасників зібрань є потрібним вчасним. Так само нормативне визначення самого поняття «мирне зібрання», форм, у яких може здійснюватися, відмежування від інших подібних заходів, які не підпадають під ознаки «мирного зібрання» тощо є затребуваним для напрацювання належної судової практики та захисту прав громадян.