The image of woman in the poetry of Seif ar-Rahbi: artistic and axiological aspect

Abstract

The article is devoted to the analysis of the image of a woman in the works of Seif ar-Rahbi, one of the brightest representatives of the modern literature of Oman. The article analyses one of the key images of ar-Rahbi's poetry in terms of artistic and axiological paradigms of his work, traces the connection with the national tradition and outlines the vectors of the writer's innovative searches in the context of the dominant strategies of development of modern Arabic literature and the dynamics of the world literary process. The image of woman is one of the key ones in the works of the contemporary Omani author Seif ar-Rahbi. The writer was born in 1956 in Oman- He studied in Cairo and lived in Europe for a long time. Today, he is the editor-in-chief of the cultural magazine Nizwa (nizwa.om) and one of the most renowned writers in the Gulf. The motif of love is one of the eternal themes in world literature, culture and art. Historically, the figure of the woman has been one of the most controversial issues in modern Arabic literature. In addition, the question of the role of women in the Arab world often becomes a stumbling block in the dialogue between Arab artists and the official position of the authorities. In the poetry of Seif ar-Rahbi, certain transformations and modifications of the image of a woman are noticeable in comparison with the presentation of this image in classical Arabic poetry, where a woman is mostly a passive object. In general, there is nothing surprising in the fact that Arab poets extolled the external beauty of women first and foremost. There was simply no way to get to know her as a person – a man (poet) often could not even talk to her, which was due to the traditions of the society of the time. Although Islam granted women broad rights, they were not always respected in practice. It was enough for a woman to be beautiful, modest, and a believer. In the work of Seif ar-Rahbi, the figure of a woman is extremely diverse. For him, a woman is a mother, a lover, a friend from childhood, inspiration, lost happiness, and the essence of poetry itself.

Стаття присвячена аналізу образу жінки у творчості Сейфа ар-Рахбі, який є одним з найяскравіших представників сучасної літератури Оману. У статті проаналізовано один з ключових образів поезії ар-Рахбі з точки зору художньої та аксіологічної парадигм його творчості, простежено зв’язок з національною традицією та окреслено вектори інноваційних пошуків письменника в контексті домінантних стратегій розвитку сучасної арабської літератури й динаміки світового літературного процесу. Образ жінки є одним із ключових у творчості сучасного оманського автора Сейфа ар-Рахбі. Письменник народився у 1956 р. в Омані, навчався у Каїрі, довгий час жив у Європі. На сьогоднішній день він є головний редактором культурознавчого журналу «Нізуа» (nizwa.om) та одним з найбільш реномованих літераторів Перської затоки. Тема кохання – одна з вічних тем у світовій літературі, культурі й мистецтві. Історично склалось, що постать жінки є чи не найдискусійнішим питанням в сучасній арабській літературі. Ця проблема протягом останніх десятиліть стала чи не найпопулярнішою в новітній арабській літературi. До того ж питання ролі жінки в арабському світі часто стає каменем спотикання в діалозі між арабськими митцями та офіційною позицією влади. В поезії Сейфа ар-Рахбі помітні певні трансформації та модифікації зображення жінки у порівнянні з висвітленням цього образу в класичній арабській поезії, де жінка є здебільшого пасивним об’єктом. Загалом нічого дивного немає в тому, що арабські поети звеличували передусім зовнішню красу жінки. Пізнати її як особистість просто не було можливості – чоловік (поет) часто не міг навіть порозмовляти з нею, що було зумовлено традиціями тогочасного суспільства. Хоча іслам наділив жінку широкими правами, на практиці їх дотримувалися далеко не завжди. Вистачало, щоб жінка була красивою, скромною, віруючою. У творчості Сейфа ар-Рахбі постать жінки надзвичайно різнопланова. Для нього жінка – це мати, кохана, друг з далекого дитинства, натхнення, втрачене щастя і власне поезія.