Еліотівська теорія музики поезії як засада вдосконалення поетики форми

Abstract

У статті проаналізовано й систематизовано дискурс еліотівської теорії музики як шляху до творення поетичної форми нового взірця, що стає засадничим у кшталтуванні модерністського канону поезії, формою та змістом нерозривно пов‘язаної зі смисловим музичним первнем мистецтва та з досконалістю його звукового ряду. Розглянуто основні теоретико-літературні праці Еліота, в яких постулюються засади і шляхи вдосконалення поетики форми як на рівні індивідуального поетичного стилю, так і в царині окремої наці- ональної літератури.

В статье проанализирован и систематизирован дискурс элиотовской теории музыки как пути к созданию поэтической формы нового образца, что является принципи- альным в формировании модернистского канона поэзии, который по форме и смыслу неразрывно связан со смысловым музыкальным источником искусства и с совершенством его звукового ряда. Рассмотрены основные теоретико-литературные работы Элиота, в ко- торых постулируются принципы и пути совершенствования поэтики формы как на уровне индивидуального поэтического стиля, так и в области отдельной национальной литерату- ры.

The article deals with the analysis and systematization of a discourse of Eliot‘s theory of music as a way to create a new poetic form that is fundamental in the formation of the modernistic canon in poetry and its inseparable connection in form and meaning with the semantic musical source of art and with the perfection of sound series. It represents Eliot‘s basic theoretical and literary works which postulate principals and ways to improve the poetics of form at the level of individual poetic style and in the realm of particular national literature.