Впровадження інституту присяжного перекладача як новація в національній правовій системі.

Abstract

Інститут присяжного перекладача вже став усталеною практикою в багатьох роз- винених країнах Європи і має широкий спектр застосування. Коли під час судового розгляду сторони є пред- ставниками різних національностей і розмовляють різними мовами, виникають складності в спілкуванні, зро- стає потреба в послугах професійного перекладача. За таких обставин присутність кваліфікованого лінгвіста необхідна, як і присутність адвоката, а сам усний переклад стає безпосередньою частиною судового процесу. Перекладач, що працює в суді, повинен добре орієнтуватися в праві, знати мову на відповідному рівні та розу- міти, наскільки важлива точність перекладу, має виконувати переклад так, щоб включити все, що було сказано, водночас він не повинен намагатися змінювати або доповнювати сказане. Судовий перекладач має забезпечи- ти взаєморозуміння між учасниками судового процесу та судом на всіх етапах судового розгляду. Однак інститут судового перекладача не обмежується здійсненням усного перекладу в залі суду, сюди входить також і усний переклад у відділку поліції, в імміграційному відділі, послугами судового перекла- дача користуються під час проведення досудового розслідування, а також у численних ситуаціях, коли потрібен офіційний переклад документів. Тому важливість і вагомість інституту судового перекладача, а також його відсутність у законодав- стві України, що спричиняє низку неврегульованих питань, зумовлює актуальність наукової статті, а до- слідження наявних проблем у цій сфері є важливим науково-практичним завданням, оскільки адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі – ЄС) у контексті введення запропо- нованого новітнього інституту стане ще одним важливим кроком до інтеграції України в ЄС, що наразі є одним з основних пріоритетів зовнішньої політичної діяльності України.