Допустимі межі втручання у право на приватне життя в умовах пандемії COVID-19.

Abstract

Протягом останнього року пандемія COVID-19 загострила низку суспільних проблем і в умовах незавершеної медичної реформи, економічної кризи ситуація в Україні не найкраща. Саме тому, в рамках цього дослідження звернуто увагу на аналіз поняття «приватне життя» і його зіставлення з поняттями «особисте життя» та «сімейне життя», з’ясовано допустимі межі втручання у приватне життя на основі аналізу практики ЄСПЛ та в умовах пандемії COVID-19. Під час аналізу практики ЄСПЛ зроблено висновок про доволі розширене тлумачення і відсутність вичерпного визначення терміна «приватне життя». На думку, ЄСПЛ межі приватного життя не обмежені лише «внутрішньою сферою» і неможливо повністю виключити зовнішній світ, приватне життя може перетинатися навіть із професійною діяльністю. Під захистом Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод підпадають такі сфери приватного життя: як фізична, так і психологічна цілісність людини, її правова, соціальна ідентифікація, гендерна ідентичність, а також сексуальна орієнтація, світлини, відносини з іншими людьми, прийняття рішень щодо свого тіла тощо. Під час дослідження допустимих меж втручання у сферу приватного життя нами враховано позиції науковців, національне законодавство, практику ЄСПЛ, результати соціологічного дослідження, а також статистику поширення вірусу SARS-CoV-2 та показник смертності в Україні, сусідніх з нею європейських державах, а також у Великобританії, США, Іспанії, Італії, ФРН, Франції, Південні Кореї, Швеції та Білорусі. У процесі дослідження обґрунтовано, що поняття «особисте життя» та «приватне життя» є синоніми, і охоплюють також сімейне життя. Питання порушення права на приватне життя під час пандемії COVID-19 у перспективі можуть розглядатися ЄСПЛ. Пандемію COVID-19 та спричинену нею загрозу для здоров’я людей можна вважати легітимною метою втручання у приватне життя. У разі прийняття обмежуваних заходів на підставі закону і їх подальшого легального застосування такі втручання можуть бути визнані законними. Водночас чи є такі втручання необхідними в демократичному суспільстві, а також чи дотримано принцип пропорційності, слід аналізувати під час розгляду індивідуальних випадків.