Перспективи використання замків у готельній індустрії України: досвід Чеської Республіки

Abstract

У статті досліджено співвідношення медіації та судочинства як суміжних правових інститутів. Медіація в усьому світі вважається не лише одним з альтернативних, а й найбільш ефективним способом урегулювання спорів, що підтверджується практикою її використання в різних країнах. Хоч документи Ради Європи та ЄС рекомендують її впровадження в сімейне право, кримінальний та цивільний процес, відсутність законодавчого забезпечення медіації в Україні певною мірою перешкоджає виконанню цих рекомендацій. Розмежовано поняття «медіація» і «посередництво» як відмінні: останнє ширше за своїм змістом. Встановлено, що медіація сформувалася на ранніх етапах людської цивілізації, ймовірно, навіть швидше, ніж відповідна діяльність судових органів. Медіація та судочинство, на думку автора, характеризуються наявністю спільних та відмінних ознак. Зокрема, медіація і судочинство завжди виконували й виконують нині стабілізуючу роль у суспільстві. Сфера застосування медіації і судочинства так само збігаються. Зазначено, що предметом медіативних процедур можуть бути не лише приватноправові, а й публічно-правові конфлікти. Підтверджено, що порівняно із судочинством, медіація характеризується низкою переваг (менші фінансові і часові втрати; неформальність та гнучкість процедури; самостійність прийняття рішення сторонами; конфіденційність та ін.). При цьому медіація не конкурує із судочинством: вона може бути проведена у разі виникнення конфлікту/ спору як до звернення до суду, так і під час судового розгляду. Процесуальним законодавством України передбачено врегулювання спору за участю судді, при цьому провадження у справі зупиняється. Оскільки у суддів бракує відповідного досвіду, більш доцільною уявляється участь у судовій медіації фахового медіатора. Установлено, що застосування медіації покликане звузити сферу впливу держави на суспільство у сфері розв’язання конфліктів. Доведено, що медіація та судовий розгляд не виключають, а доповнюють одне одного, сприяючи максимальному захисту прав і свобод людини і громадянина. У зв’язку з цим наголошено, що потреба законодавчого регулювання медіації в Україні не знята з порядку денного.